Наталія ТРОФІМОВА, «День»
Лариса Скорик відома загалу як архітектор, член Товариства охорони пам'ятників і Клубу естетичної непокори. Саме в такому амплуа останні роки вона з'являлась на сторінках «Дня». Однак ці вибори змусили депутата Верховної Ради України першого скликання Ларису Скорик знову повернутися до політики обличчям і виступити iз заявами, якi дещо не відповідають її національно-патріотичному «генотипу».
— Як ви оцінюєте результати першого туру? На вашу думку, вони об'єктивно відображають настрої українських виборців?
— Я була готова саме до такого результату. Я є одним із засновників у 1994 році моніторингового Центру інформаційних проблем територій НАН України у Львові. Цей центр проводить свої соціологічні дослідження, і його прогноз практично збігся з результатами, які ми отримали від ЦВК. Похибка десь на рівні с 2%. Я вже звикла довіряти цим дослідженням, тому що вони проводяться напередодні всіх наших виборів, і завжди дуже точні.
Мене не дивує результат виборів ще й тому, що він — логічний. Адже Янукович — це кандидат потужно заселених областей. І, я категорично мушу сказати, Янукович — це аж ніяк не кандидат адмінресурсу. Весь адмінресурс в Україні, можливо, за винятком трьох областей, працював проти Януковича. Йому вдалося порозумітися з Президентом щодо заміни двох чи трьох губернаторів, але не з огляду на вибори, а з огляду на нікчемність їхньої поведінки взагалі. Князьки на місцях, уся чиновницька рать роблять все, щоб нашкодити Януковичу. Я добре знаю цей «клас» — він не чхне без хабара.
— Якщо, на вашу думку, практично весь адмінресурс працював проти Януковича, тоді — на кого ж?
— На Ющенка, безперечно. Коли мене питають, хто милий цій владі, я відповідаю: звичайно, команда Ющенка, яка з цією владою не один обід з'їла. Влада ж не монолітна, в ній є свої тусовки. Так от, декілька тусовок iз цієї влади категорично підтримують Ющенка. І це не випадково. Вони вже створили свій «міжсобойчик», у них свої інтереси, здебільшого фінансові. Янукович — це чужорідне тіло для них. Вони добре знають, що Янукович — це людина, яка буде дерти з них три шкури, щоб діло робилося так, як належить. Навіть в більшості, яка є у Верховній Раді, є такі, які підходили до Ющенка й говорили: «Хоч би ти переміг, бо з Януковичем нам буде важко, з ним не домовишся». Мені вже так набридла ситуація, коли «рука руку миє», ця трясовина, з якої неможливо вилізти. Я хочу, щоб щось зрушилось.
— А ви добре знаєте Віктора Федоровича?
— Ні, але я добре знаю «донецьких».
— Тоді розкажіть, будь- ласка, які вони — «донецькі»? Бо це слово вже обросло певною кількістю міфів.
— Я якийсь час після закінчення Львівської політехніки працювала в Донецьку. Це прекрасне місто і надзвичайно вартісна земля. Я — львів'янка, категорична галичанка, людина західної орієнтації, для якої Габсбурги були набагато ближчими, ніж Романови. Але я в Донецьку зазнайомилась з такими людьми, з якими мені було дуже добре! Там чоловіки відповідають тому, щоб називатись чоловіками, а жінки — берегинi своїх родин. А яка там інтелігенція! Там жила далека родина Святослава Ріхтера. Там були ті «недобитки» куркулів і інтелігенції, які тікали зі своїх домівок, щоб урятуватися. Вони працювали там на шахтах, а потім потихеньку виходили на поверхню. На моїй коханій Галичині, в моєму рідному Львові я не знайду стільки відвертих, стриманих і відповідальних людей. Я знайду там багато істерики, яка мужчинам не личить. А в Донецьку я цього ніколи не зустрічала.
Я не хочу стверджувати, що Янукович — ідеальна фігура і нічого кращого в Україні не можна знайти. Але я знаю, що його з Донецька викликали рятувати економічну ситуацію в Україні. І мені не подобається, що його можуть «кинути під колеса» в першу чергу ті, хто його сюди покликав.
— Поясніть, що ви маєте на увазі?
— Я маю на увазі, що його хотіли б і «здати». Влада якщо й надає йому якусь підтримку, то це більше виглядає як провокація. Кому прийшла «божественна» ідея напоумити Януковича, щоб він перед російськими журналістами зробив заяви про двомовність і подвійне громадянство? До речі, наш Центр проводив опитування, яке засвідчило, що ніякої тактичної і стратегічної ваги ці заяви не мали. Вони додали йому аж 1,2%. Загал уже досить байдужий до мовних проблем — люди хочуть просто нормального життя. Кучма двічі йшов на вибори з двомовністю, і останнього разу це аж ніяк не завадило Галичині віддати за нього 92% голосів, а на референдумі «імені Л. Кучми» — аж 102%!
А що стосується подвійного громадянства, то треба бути відвертими: у нас реально вже є стільки подвійних громадян в Україні! Але вони сидять тихо, як мишки, бо це незаконно. Тобто рано чи пізно до цього прийде. Треба лише зберегти до того часу Україну, не допустити, щоб вона була роздавлена під колесами цієї божевільної жадоби влади, яку сьогодні безпардонно демонструє команда Ющенка. Практично всі найголовніші люди з його оточення, включаючи самого Ющенка, при владі вже були. Ті, хто сьогодні називає себе опозицією, в жодному разі не є нею. Це просто пристосуванці. Усі ті, хто їв у Кучми з руки і вилизував йому черевики, сьогодні обізвали себе «опозицією».
— У одному зі своїх інтерв'ю в 2002 році ви сказали, що будете голосувати «за ту партію, яку найбільше товктимуть у ступі, і за того лідера, з яким будуть розправлятися найнегіднішими методами». Якою є ваша мотивація на цих виборах?
— Така ж сама. Я вважаю, що з Януковичем зараз розправляються найнегіднішими методами. Причому як ті, хто незаслужено називає себе опозицією, так і ті, хто переконує, що Янукович є єдиним кандидатом від влади, тим самим створюючи йому масу проблем. Коли Янукович прийшов до влади, тобто коли він став прем'єром, я одразу зрозуміла, що це чоловік, який не дозволить собою маніпулювати. Особливо тим владним тусовкам, які дуже добре влаштувалися. Янукович їх не влаштовує — своїми методами, своєю жорсткістю. Витягти людину з його краю, з його усталеного ритму життя, з його можливостей і так тепер брудно підставляти — даруйте, це так відлунює «совком».
— Тобто ви, як і раніше, користуєтесь мотивацією «за найображенішого»?
— Таке слово цілком невідповідне. Ні, це мотивація за того, хто хоче щось по-справжньому зробити в цій державі. Тому що накидаються у нас, як правило, на тих, хто вміє і хоче щось зробити.
— Громадська організація, яку ви очолюєте, має назву «За міжнаціональне порозуміння». Зараз багато говорять про різноманітні розколи в України — за національними, регіональними, релігійними ознаками. Що мають зробити, на вашу думку, кандидати та їхнi команди, щоб консолідувати країну?
— Я думаю, що кандидати зараз уже нічого не зможуть зробити — все зайшло надто далеко. Але після виборів консолідація можлива тільки в тому випадку, коли до влади прийде людина моральна, з оточенням не мстивим, не брехливим, не психопатичним, котре не буде кричати «повішайтесь на цих шарфиках», людина відповідальна і з відчуттям головних постулатів будови держави. І найголовніше — щоб вона не була отруєна жадобою влади. Когорта ж навколо Ющенка, яку я добре знаю ще з 1992 року, не мислить себе поза владою. Вона назавжди, пожиттєво отруєна жадобою влади.
— А чи вдасться командам сьогоднішніх кандидатів утриматися від розправ над стороною, що програє?
— У Львові я чула на мітингах крики про необхідність розправи, навіть фізичної, над членами команди Януковича. У Донецьку нічого схожого щодо «ющенківців» не відбувається. Тому я боюся, що така неврівноважена команда, як команда Ющенка, якби прийшла до влади, цілком в стані порвати Україну. Янукович уже одним тим, що він пробачив і відпустив хлопця, який кинув в нього отим зовсім не безневинним яйцем, показав, що він — людина не мстива.
— А «козли», а «ноги повідривати» губернаторам?
— Так це ж образно! Я сама інколи кажу: «Голови треба повідкручувати цим корупціонерам!» Але на мітингу я б такого ніколи не сказала. Бо знаю, що означає кинути в натовп, який має специфічну психологію, такі слова. Україна для мене надто багато важить, щоб я дозволила неврівноваженим людям її занапастити.
№211, п'ятниця, 19 листопада 2004