| "Факт Ю." А.Дерепа |
Просмотров: 4753
1 Плохо0

Символами влади з давніх-давен вважалися тварини. Вони являли собою або богів, або ж предків володарів.

Вовк був предком Чингізхана. Сокіл Гора вважався богом єгипетських фараонів. Леви та леопарди - священні тварини багатьох відомих давніх королівських родів.

З полум'я, яке спалювало тіло римського імператора, здіймалася до небес його душа у вигляді орла...

У «месії» голлівудська зовнішність. Але душа Віктора Андрійовича Ющенка багатьом з тих, хто мав можливість познайомитися з ним достатньо добре, уявляється у вигляді причавленої, слизької, холодної рептилії - хамелеону, що змінює колір шкіри залежно від обставин та температури довкілля.

Ця тварина - плазун із загону ящірок, підзагону хробако-язиких - вважається емблемою догідливості та підлої мінливості, брехні та зради.

Пригадаймо, як Ющенко, який вже давно мріє відібрати владу у Леоніда Кучми, маскував наміри й іменував взаємини з чинним президентом як стосунки «батька з сином». Пам'ятаєте, коли симпатики Ющенка з-за океану та всередині країни, намагаючись повалити Леоніда Кучму, під яким у 2000 році захиталося президентське крісло, розпочинають масові акції громадянської непокори, вони закликають Кучму передати владу «діючому прем'єру» - Ющенку, влаштовують наметове містечко на лютому морозі з єдиною метою - звалити Кучму. Замість того, щоб висловити свою позицію, Ющенко боягузливо зраджує їх і разом «з «однодумцем» Іваном Плющем підтримує Кучму. Ющенко заявляє про готовність «підставити президенту плече»...

Дволикість завжди характеризувала Віктора Андрійовича. Очевидці добре пам'ятають, як він, підтримуючи Леоніда Кравчука у президентських перегонах 1994 року, напередодні другого туру у вузькому колі друзів пообіцяв, що подасть заяву про відставку з посади голови правління Нацбанку, якщо Леонід Макарович програє вибори. Леонід Макарович програв, а Віктор Ющенко побіг до його суперника поздоровляти з перемогою.

Ющенко «здав» прокуратурі й свого заступника по Нацбанку Володимира Бондаря, хоча й не вважав, що той порушив закон. Якщо не порушив закон, тоді за що ж його звільнено? «Месія» повідомив, що зробив це з етичних міркувань. Насправді він сподівався перевести на Бондаря всі «стрілки» за неправомірні маніпуляції Нацбанку кредитами Міжнародного валютного фонду.

В день трауру за вбитим Вадимом Гетьманом Ющенко пив шампанське та проголошував тости на презентації монетного двору НБУ. Він потиснув руку майору Мельниченку під час зустрічі з останнім в Нью-Йорку, а потім, злякавшись, відбріхувався перед журналістами в Україні й без жодного сорому повідомляв, що цього ніколи не було.

Є на совісті «месії» ще одна зрада, й стосується вона не тільки якихось особистих аспектів Ющенкова життя. Ось як описується це симпатиками Ющенка з дослідницького центру «Еліт-профі». Відбувалося це з кінця 1998 р. до середини 1999 р. Тоді «вдарити по Ющенкові вирішив віце-спікер Верховної Ради Віктор Медведчук. «Є достатньо підстав вважати, що діяльність Національного банку і, зокрема, його керівництво заслуговують оцінки не лише депутатської слідчої комісії, але й правоохоронних органів», - заявив Віктор Володимирович.

Віктор Ющенко був змушений шукати союзників у оточенні президента. Руку допомоги простягнув Олександр Волков. Але за певних умов. Умови Волкова для втомленого ударами долі Ющенка виглядали як умови кабальні. Фактично під вплив Волкова переходив банк «Україна» - те дитинча, яке творили Ющенко та покійний Гетьман. Тепер власником банку ставала комерційна структура «Укр-рос», що контролювалася народним депутатом Володимиром Сацюком - особою, наближеною до Олександра Волкова. Інший народний депутат, Валерій Хорошковський, отримав контроль над «Укрсоцбанком».

Віктор Ющенко увійшов до створеного за ініціативи Олександра Волкова Всеукраїнського благодійного фонду «Соціальний захист» і навіть погодився очолити наглядову раду Фонду. Цей союз допоміг виграти час.

Заради того, щоб «отримати перемогу над недоброзичливцями», Віктор Ющенко зрадив і віддав (до рук тих, кого він зараз називає не інакше, як «владою бандитів») те, у що вкладав мрії і душу його улюблений наставник Вадим Гетьман. Зрадив заради того, щоб зберегти за собою високу посаду в Національному банку та президентські перспективи на майбутнє. Він чудово розумів, для чого у нього витребували контроль за АПБ «Україною», не міг не розуміти. Банк «Україна» роздирали у Ющенка на очах і довели до банкрутства. Постраждали інтереси держави та інтереси народу. Ющенко й пальцем не поворухнув, щоб не тільки щось зробити, але хоча б попередити... Він смертельно боявся. Набагато за будь-які «химерні народні інтереси» йому була дорожча своя власна шку... чи то як же її, ...сорочка. Сорочку він зберіг, а можливо, надбав іще декілька, але честі йому від того не додалося.

Даремно вимагати від кожного, щоб він був героєм, але йдеться про кандидатуру президента.

А президентська посада передбачає необхідність відповідати на ті ще виклики! Одна справа причаровувати молодичок і зовсім інша - вести справжню важку чоловічу справу. Ющенкові суперники це відчувають, не дарма пролунала порада «декому запастися памперсами». Вони не жартують. Коли Ющенкові стане непереливки, то він зрадить, а ціною можуть стати інтереси українців.

Це відчули і люди. Опитування показали, що ба гато з тих, хто навіть симпатизує Ющенкові, не вірять у його перемогу. «Надія нації» не змогла довести, що вона здатна на перемогу, що вона здатна заради цієї перемоги йти до кінця, до краю і не зупинятися навіть перед прірвою. Адже процедура завоювання голосів виборців чимось нагадує процедуру зваблення.

Ющенкові не вдалося переконати дівку на ім'я Електоральна Україна, що він справді хоче її, що у нього вистачить потенції. Цей важливий психополітичний аспект зіграє поганий жарт.

Але спробуймо не зважати на це й уявімо собі, що Ющенко виборов омріяний «пост», а його бізнес-дружбани та політичні братани розхапали владу. Ну хто закладеться, що за Ющенка буде краще жити? Думаю, якраз навпаки.

Привілеїв для «еліти» стане більше, багаті будуть багатіти, а бідні ставати ще убогішими. Ця теза закладена в самій ідеї економіки, яку сповідує Ющенко: в першу чергу створити багатіїв, а наостанок розібратися з бідними, які в умовах цього «ринку» виживуть.

Щиро не вважаю, що, коли Ющенко стане президентом, зловживань владою стане менше. Навпаки. Професіонали з «чистими руками», які окульбабили «месію» наче блохи шолудивого собаку, зачекалися нових можливостей, заскорузли в заяложених костюмах, підтоптаних «мерсах» та облуплених «хатинках». Потрібна «обнова». Та й діти підросли, а їх треба навчати, звичайно ж, за кордоном та на стипендію якогось банку.


Добавить комментарий


Защитный код
Обновить