Понад семирічна (04.1977-07.1985) діяльність Віктора Ющенка на посаді начальника відділення Держбанку СССР смт. Ульянівка Білопільського району Сумської області є прогалиною його біографії.
Записані, щоправда, спогади не дуже балакучого колишнього заступника колгоспного бухгалтера одного з сіл Білопільського району, який згадав таке: «Він був очень справедливий, щоб чужим там - ніколи, канєшно, токо своїм. Ти з їм работаєшь, канєшно, ти ж тода й получаєшь, єслі нє, то тода вже, канєшно, другой разговор...».
У цій характеристиці дуже меткий зміст.
Це суть колгоспного бюрократа. Своєрідний кодекс. Він увесь у вислові: «Щоб чужим там - ніколи, канєшно, токо своїм».
Бюрократична робота полягає в тому, щоб «сидіти» на якихось «благах» (йдеться, вочевидь, про кошти селу), і «блага» вони намагаються розподілити поміж своїх: родичів, кумів, сватів.
Для багатьох загадка, як провінційний, нічим не видатний, ледь «політично підкутий» завідувач селищного осередку колгоспного фінансування раптом потрапив до столиці УРСР.
За традиційною радянською кар'єрою кожний номенклатурник, перш ніж потрапити до республіканської установи, повинен був подолати усі районні та обласні щаблі. Ющенко, відбувши семирічний термін в Ульянівці, здійснив «великий стрибок» аж до столиці. Він обійняв посаду заступника начальника управління кредитування і фінансування колгоспів, агропромислових об'єднань і міжгосподарських підприємств Української республіканської контори Держбанку СССР.
Подейкують, що цьому сприяв легендарний і всемогутній Вадим Гетьман. Можливо. Але дуже схоже на казку. На цей час Вадим Петрович, вочевидь, працював заступником голови Держкомцін УРСР і не мав можливості розподіляти посади Держбанку СССР. Інша версія. Ющенкові допоміг земляк Володимир Стельмах із села Велика Писарівка Сумської області. На той час він працював у центральному апараті однієї з установ Держбанку СССР. Але й ця версія не має прямих доказів.
Одне не викликає сумніву: посада начальника управління кредитування і фінансування колгоспів, агропромислових об'єднань Української республіканської контори Держбанку СССР була номенклатурою ЦК КПУ. Для того, щоб її обійняти, слід було пройти крізь чистилище контрольно-партійної комісії та КҐБ.
З парткомісією все ясно: комуністичне «благонравіє» майбутньої «надії нації» було поза усіляким сумнівом: вірний лєнінець Віктор Ющенко якщо і «колєбался», то тільки разом із лінією партії, яку ніколи не ставив під сумнів. Стосовно Комітету державної безпеки - питання інше.
За словами Л. Кучми, в ті часи кожного кандидата на посаду такого рівня «пропускали через КҐБ» І це правда. Контора була всюдисущою і без її схвалення не відбувалося жодне більш-менш істотне призначення, а до Держбанку СССР й поготів.
Виникає абсолютно обґрунтоване питання, що корисного зробив для КҐБ Віктор Ющенко, якщо комітет благословив його на цей безпрецедентний кар'єрний стрибок? Ну звичайно, колгоспними кредитами КҐБ цікавився мало, а от відомості про те, хто чим дихав у фінансовому середовищі, могли бути дуже корисними для «державної безпеки». Діяльність такого роду була дуже поширеною серед радянських номенклатурників-бюрократів. «Стукайте й відчинено буде вам», - цинічно примовляли вони, не соромлячись. Плоть від плоті цієї номенклатури, Віктор Ющенко був одним із них. Задля уможливлення стрімкого кар'єрного зростання повинні були існувати особливі стосунки між ним та КҐБ. Про їх суть зараз можуть дізнатися тільки працівники Федеральної служби безпеки Російської Федерації, в архівах котрої зберігається чимало вивезених з України особових справ на колишню КҐБшну агентуру.
Але дещо залишилося і в Україні. На одній з плівок майора Мельниченка тодішній голова податкового відомства Микола Азаров доповідає Леоніду Кучмі про те, як Ющенко допомагав грошима одному із суперників Кучми на виборах 1999 р. - Євгену Марчуку, кадровому генералу КҐБ-СБУ. Пікантна ситуація для «українського патріота». Які почуття чи міркування примушували головного банкіра фінансувати КҐБшного генерала? Історія свідчить: всі таємниці рано чи пізно розкриваються. Рано чи пізно розкриється й таємниця десантування Ющенка до Києва. Аби не запізно...
{mospagebreak}
І
У 1985 році Ющенко перебрався до Києва, через рік розпочалася «перестройка», а згодом - вибухнув Чорнобиль.
Та навіть Чорнобиль не міг зіпсувати Ющенковінастрою. Він був у Києві на грошовитій посаді начальника управління кредитування сільського господарства та агропромислового комплексу. Про такі досягнення в молоді роки «месія» і мріяти не міг!
Пробудження суспільства Ющенка не торкнулося. Він продовжував робити кар'єру, і в грудні 1989 р. його призначають заступником голови - начальником планово-експертного управління Української республіканської контори Агропромбанку УРСР.
Процес розвалу Радянського Союзу супроводжувався розподілом власності. Дехто ходив під прапорами на мітинги й демонстрації, потрапляючи до «відділків» та під кийки ОМОНу, інші розтягували колишнє «народне» майно. Віктор Ющенко на мітинги не розмінювався...
Скориставшися змінами та безладдям, українське банківське «начальство», до якого належав і Віктор Ющенко, відірвало собі Українську республіканську контору Агропромбанку УРСР й утворило Акціонерний комерційний агропромбанк «Україна» (АК АПБ «Україна»).
Це був величезний шмат колишнього Держбанку СССР. На той час банк «Україна» за обсягом капіталу, розміром операцій та розгалуженістю інфраструктури посідав третє місце серед усіх банків колишнього СССР. Сума його балансу в 1991 році склала 297 млрд крб. Регіональна мережа банку складалась із 27 обласних дирекцій та 546 відділень у містах та більш-менш великих населених пунктах України. Формальнj власниками акцій банку були понад 5 600 юридичних осіб з числа сільськогосподарських підприємств, установ та організацій (ціна однієї акції становила 100 000 крб., а отже, усіляка мілька відганялася одним порухом). Але це була паперова корпорація, всіма справами керувала обмежена група людей - перший в Україні бізнесово-політичний клан, створений купкою номенклатурників на чолі з Вадимом Гетьманом. Другим у цій ієрархії на той час слід вважати Віктора Ющенка. Для поважності вони стали називати себе «фінансистами». Через банк прокачувалися величезні бюджетні кошти, які спрямовувалися сільськогосподарським підприємствам, а отже, купка керівників банку завжди мала можливість тримати акціонерів на короткому кредитному ланцюжку. Цьому сприяла абсолютна відсутність щонайменшого контролю й законодавчого регулювання. Центральний апарат АК АПБ «Україна» з шиком розташувався в будівлі (колишня вулиця Жовтневої революції, 9), де нині Національний банк України.
Початок 90-х років ХХ століття зробив злиднями мільйони українців, але для клану «фінансистів» це були роки справжнього розквіту. Прибуток від комерційної діяльності АК АПБ «Україна», наприклад, в 1991 р. становив 2 млрд. 796 млн. радянських карбованців (що за курсом на той час дорівнювало не менш ніж $ 270 млн.). Цією астрономічною сумою керівництво банку розпоряджалося винятково у власних інтересах. Віктор Ющенко в листопаді 1990 року став одним із заступників, а в квітні 1992 - першим заступником голови правління АК АПБ «Україна». Але відтоді, як В. Гетьмана призначили головою Нацбанку, його правою рукою в банку «Україна» став саме Ющенко.
Нині історія створення та становлення банку «Україна» подається як боротьба за економічну незалежність України. Байки!
Ось що свідчать фахівці: «На початку 90-х років Вадим Гетьман починає формувати своєрідне фінансове угруповання - один із перших вітчизняних «кланів», які мали вступити в боротьбу за контроль над певними сферами економіки. Вадим Гетьман запропонував механізми цивілізваної гри при розподілі економічного «пирога» між різноманітними фінансовими угрупованнями (за матеріалами «Елiт-Профi»).
Варто вдуматись у слова «угруповання», «клан уявити 2 млрд 796 млн (тоді ще міцних!) радянських карбованців або 270 млн доларів США і зрозуміти зміст цього цинічного висловлювання «механізми цивілізованої гри при розподілі економічного «пирога» між різноманітними фінансовими угрупованнями».
Внаслідок такого «цивілізованого» розподіл українці отримали від цього «пирога» копійчаний ваучер, злиденну зарплатню і дулю замість чесно зароблених роками непомірної праці вкладів до ощадкаси, а фінансове угруповання Віктора Ющенка - право безконтрольно розпоряджатися щорічним прибутком у розмірі 270 млн доларів США, можливість отримувати дивіденди з багатьма нулями, а головне - можливість керувати фінансовими потоками в Україні.
Але Віктору Ющенкові і цього було явно замало.
{mospagebreak}
ІІ
В середу 30 грудня 1992 р. адміністрація Кримського будинку відпочинку «Аю-Даг» видала громадянину Ющенкові Віктору Андрійовичу дивний з усіх точок зору документ, в якому було зазначено:
«КВИТАНЦИЯ
к приходному ордеру № 765
Принято от
за проживание и питание
куп: Пять тысяч
5 000 куп. - коп.
Дом отдыха «АЮ-ДАГ»
дата 30/12/92 г.
штемпель: «ПОЛУЧЕНО».
[Цитується мовою першоджерела з відтворенням особливостей орфографії та лексики. - Авт.].
Нібито нічого особливого, але пан Ющенко В. А. ані в грудні, ані взагалі в 1992 р. в зазначеному вище оздоровчому закладі не відпочивав. Одночасно, виявляється, за тиждень до цього, 22 грудня 1992 року, той самий «гражданин Ющенко В. А.» був допитаний як свідок у кримінальній справі, порушеній за фактами розкрадання державних коштів у особливо великих розмірах, і під час допиту дав наступні пояснення: «Вопрос о месте проведения моего отпуска в 1991 г. обсуждался по телефону с Будиловичем [колишній директор Кримського філіалу АК АПБ «Україна». - Авт.]. Он со временем предложил два варианта, включая дом отдыха «Аю-Даг». Поскольку я имел представление об этом доме отдыха, здесь зимой этого года проводился семинар банка, и я попросил его оформить по прибытии документы... При встрече Будилович заявил, что один номер полностью выкуплен совместным предприятием банка, и об оплате не может быть и речи...».
Пан Буділович на допиті пояснив, що повідомив Ющенка про те, що номер оплачується підприємством «Импекс»...
А тепер настав час дещо пояснити.
В 1992 році Генеральна прокуратура «вийшла» на організовану злочинну групу, яка здійснювала «розкрадання грошей в особливо великих розмірах за попередньою змовою. Головними діючими особами цієї злочинної групи були В. В. Авєркін, гендиректор виробничого об'єднання «ПАСС», кооперативу «Бюро 55», асоціації «Импекс 55 Крым» та багатьох інших, а також Н. Г. Протасова, начальник ОПЕРО Кримської республіканської дирекції АК АПБ «Україна».
Слідство встановило, що за період з кінця 1989 р. по лютий 1992 р. з коштів банку «Україна» було видано структурам, наближеним до асоціації «Импекс 55 Крым» (яку Ющенко назвав на допиті «совместным предприятием»), 804 млн карбованців (приблизно $ 17 млн). Серед іншого було видано 510 млн безпроцентної позики та кредит розміром 100 млн під невиправдано низькі відсотки та ще й за фальсифікованими документами. Жоден з цих кредитів і позик практично не був повернений банку. Грошики швиденько розійшлися: більша частина конвертувалася в долари й «осідала» у кишенях учасників злочинного угруповання.
Спочатку Віктор Ющенко цікавив слідство як експерт, але його офіційний висновок здивував багатьох і вартий того, щоби його тут процитувати: «Кредиты, выданные Протасовой Н. Г. Сверх ограничений предельных размеров и без соответствующих разрешений вышестоящих структур, - выданы с нарушением внутренних ведомственных правил, но не противоречат действующему банковскому законодательству».
Відколи це порушення правил почали відповідати законодавству?
Зрозуміло, що Ющенко лукавить, і слідству було цікаво та корисно з'ясувати, навіщо він це робить
Невдовзі виявилося, що «месія» виправдовував себе самого. Виявилося, що не всі кредити Протасова видавала «без соответствующих разрешений вышестоящих структур». Принаймні на один кредит (той самий, розміром у 100 млн) дозвіл дав не хто інший, як Віктор Ющенко.
Це сталося 10 жовтня 1991 року, коли асоціація «Импекс 55 Крым» отримала кредит від АК АПБ «Україна» для конвертації в іноземну валюту нібито «на закупівлю сільськогосподарського обладнання».
Віктор Ющенко безпосередньо переймався цим кредитом, та ще й як безпосередньо.
Відповідно до визначених в АК АПБ «Україна» правил кредит надається лише за дозволом створеного для цього кредитного комітету. Але лист В. Авєркіна з проханням надати кредит потрапив прямо до В. Ющенка і того самого дня був виготовлений протокол засідання комітету з дозволом на кредит.
Ось що пояснив під час допиту тодішній голова кредитного комітету А. М. Коваль: «Я ознакомился с предъявленными мне на обозрение протоколом Кредитного комитета № 10 и с письмом от 10 октября 1991 г. Я могу пояснить следующее: я не участвовал в заседании и не принимал участия в обсуждении, выдавать ли разрешение на выдачу кредита 100 млн. Но, осмотрев копию протокола, я вижу в нем свою подпись, но не могу вспомнить, когда подписал этот документ. Тем более, что от моего имени в графе «председатель Кредитного комитета» имеется подпись Ющенко. Я не могу вспомнить, когда я подписал этот документ».
Аналогічні пояснення зробили й інші члени кредитного комітету, всі, крім Віктора Ющенка та ще Ігоря Мітюкова, який, як потім з'ясувалося, разом з Віктором Ющенком теж відпочивав у пансіонаті «Аю-Даг» за рахунок «Импексу»
Таким чином кредит було видано внаслідок фальсифікації протоколу кредитного комітету. Причетність Віктора Ющенка до цієї фальсифікації очевидна.
Навряд чи за кредит розміром у 100 мільйонів розрахувалися лише сплатою за відпочинок «кредиторів», безумовно, що з Віктором Ющенком розрахувалися за «повною програмою» і зовсім не «дерев'яними» карбованцями.
Керівник слідчої групи Е. Якубовський не приховував, що в матеріалах справи відстежується певний зв'язок між Авєркіним та Ющенком. Щоправда, слідство не спромоглося цього довести, йому не дозволили, йому перешкодили, його просто закрили.
Але й відпочинок коштом комерційної структури, якій потім шляхом підробки документів був наданий кредит, це вже склад злочину, хабар. І сплативши через рік 5 000 купонів, Віктор Ющенко це визнав, але справу до суду так і не передали. Допомогли високі покровителі.
З цими 5 000 купонів теж дивна історія сталася. Якщо за номер вже раз було сплачено «Импексом», навіщо Ющенко заплатив іще раз? Адже шкоди зазнав не будинок відпочинку, а саме АК АПБ «Україна». Незаконно виданий кредит банку так і не повернули...
Інакше кажучи, гроші В. Ющенком були внесені про людське око, для того, аби була бодай мізерна підстава для закриття справи. Насправді, збитків банкові «Україна» так ніхто і не компенсував, а злочин у вигляді хабарництва з боку Віктора Ющенка так ніхто і не покарав.
Цікавий психологічний момент. Уявіть собі, «месію» допитав слідчий, на допиті він брехав, викручувався, як міг, але зі змісту запитань він зрозумів, що «вляпався по саме нікуди». Він звертається до впливових людей, впливові люди звертаються до людей «компетентних», ті радять відшкодувати матеріальні збитки. Ющенко хапається за голову. Матеріальні збитки? Та ви що, сто мільйонів?! А йому відповідають: хлопче, там уже попрацювали наші люди, заплати за проживання в пансіонаті, а все інше -то вже технічна справа. І ось «месія» напередодні Нового року, спітнілий від жаху та хвилювань, мчить до Криму, витрачаючи свої (а скоріш за все службові) кошти, аби внести до каси будинку відпочинку «Аю-Даг» гроші, які через інфляцію на той час (станом на 30 грудня 1992 року) перетворилися на суму, що не перевищувала 6 доларів США.
Якщо невинний, то навіщо отак клопотатися? Справді кажуть в народі: на злодієві шапка горить. Інколи навіть синім полум'ям.
Але і це ще не все.
Як виявилося, значну частину грошей, отриманих за допомогою В. Ющенка, Авєркін витратив на фінансування одіозної організації «Русское Движение Крыма» (РДК) та особисто на Юрія Мєшкова.
Варто пригадати, хто такий Юрій Мєшков.
Ось витяг з Постанови Верховної Ради України «Про виконання постанов Верховної Ради України «Про зупинення дії Закону Республіки Крим «Про відновлення конституційних основ державності Рес публіки Крим», «Про політико-правову ситуацію в Автономній Республіці Крим» та «Про виконання Постанови Верховної Ради України «Про політико-правову ситуацію в Автономній Республіці Крим» (є тут дещо і про Мєшкова): «...Грубо порушувались Конституція і закони України Президентом Автономної Республіки Крим Мєшковим Ю. О. Зокрема, ряд його указів були спрямовані на зміну існуючої системи формування та функціонування влади в республіці».
Той самий псевдопрезидент Криму Мєшков, який своїми провокаціями ледь не розв'язав у Криму громадянську війну.
Коли Ющенко через Авєркіна фінансував діяльність Мєшкова, останній був ще тільки депутатом Верховної Ради Криму і разом із «соратниками» готувався до перевороту. Засідали вони в ресторані «Каперс-Б» (створеному все тим же Авєркіним), оплачувалися ці «таємні вечері» кредитами від Ющенка. Зокрема, особисто Ю. Мєшков «накушал» за цей час на 37 773 крб.
Разом з цим «Импекс» надавав отримані від АК АПБ «Україна» кошти на «политическое консультирование и методическое содействие РДК; содействие в организации контактов с Верховным Советом и правительством России; организацию лекционной и образовательной работы по вопросам экономического развития государственного суверенитета Крыма» [цитується відповідно до протоколу, підписаного Авєркіним з РДК. - Авт.].
Зараз Віктор Ющенко будь-де присягається в тому, що він «любить» Україну, що «любив» її змалку і завжди. Закономірно виникає запитання: якщо Україна має таких друзів, як Віктор Ющенко, навіщо їй іще й вороги?
{mospagebreak}
ІІІ
На цьому «російське питання» в діяльності банку Віктора Ющенка далеко не вичерпується.
Ще не була закрита кримінальна справа по кредитах в Криму, як виникла інша. А виникла вона ось як:
«П О С Т А Н О В Л Е Н И Е
о возбуждении уголовного дела
гор. Киев 1 октября 1992 года
Заместитель начальника следственного управления Генеральной прокуратуры Украины, государственный советник юстиции 3 класса Литвак О. М., рассмотрев материалы по факту причинения материального ущерба АК АПБ «Украина» и другим, -
У С Т А Н О В И Л:
В сентябре 1992 года в Генеральную прокуратуру Украины поступили материалы из высшего Арбитражного суда Украины, Национального банка Украины, из которых видно, что в результате грубых нарушений, допущенных должностными лицами акционерного коммерческого Агропромбанка «Украина» и СП «СИПМА» при заключении договора о совместной деятельности с научно-производственной экономической фирмой «Батькивщина» (г. Киев) и ее партнерами Агропромбанку «Украина» и акционерам - государственным предприятиям и учреждениям Украины причинен материальный ущерб в сумме свыше 2 млрд руб.
Учитывая, что для проверки указанных фактов и привле чения виновных должностных лиц к ответственности необходимо проведение расследования уголовного дела, руководствуясь ст. ст. 94, 97-98 УПК УССР, -
П О С Т А Н О В И Л:
1. Возбудить уголовное дело в отношении должностных лиц АК АПБ «Украина» и СП «СИПМА» по признакам преступления, предусмотренного ст. 167 УК Украины.
2. Расследование дела поручить старшему следователю по особо важным делам Генеральной прокуратуры Украины Белику А. П.
3. Копию настоящего постановления направить Генеральному прокурору Украины.
Заместитель начальника следственного управления Генеральной прокуратуры Украины, государственный советник юстиции 3 класса Литвак О. М.».
[Цитується зі збереженням особливостей лекси ки, орфографії та пунктуації першоджерела. - Авт.].
А ось ще одне першоджерело - факсограма, яку 4 лютого 1993 року було передано тогочасному Генпрокурору Віктору Шишкіну:
«Уважаемый Генеральный прокурор!
Спасибо за приглашение посетить Киев как свидетель по делу Агропромбанка «Україна»/Фірми «Батьківщина» в связи с 2 000 000 000 рублей, которые были переведены банком по контракту с «Батьківщиной» в пользу госп. Роберта Пальма и его фирмы «Картеса»/«АДВАНС КАПИТАЛ СЭРИСЭЗ» по контракту № 42/39 АА.
Как свидетель по этому делу, я, Докийчук Александр Михайлович, гражданин США, сообщаю в качестве свидетеля по Вашему запросу следующее (копии документов прилагаются в алфавитном порядке):
17 декабря 1991 года, на счет нашей фирмы ДиП СовГруп, были переведены банком «Україна» два миллиарда рублей без нашего знания об этом.
Мы пытались вернуть эти средства, как ошибочно зачисленные, но не удалось, так как к нам приехали два представителя от банка «Україна», именно Андрей Ч. [здесь и далее фамилии участников сокращены автором до заглавных букв. - Авт.], Гендиректор «Батьківщины» и Юрий П., представитель Verury of Chikago. Они попросили помощи провести конвертацию этих средств (а также и еще добавили 240 миллионов советских рублей) под лицензию № 1 Агропромбанка «Україна». Они мотивировали это тем, что, являясь экологической фирмой, нужно закупить срочно оборудование по Чернобылю. Я решил посмотреть на возможность помочь, тем более, что они мне сказали, что они также представляют интересы правительства Украины. Я решил написать гарантию на эти средства и сделал запрос в Ц.Б. России. Ц.Б. России отказал помочь. Я тогда опять же решил и пытался вернуть деньги обратно. Тогда в Москву приехал господин Игорь М., и втроем меня просили помочь Украине, и просили поговорить с Картэсой/Робертом Пальмом. Я так и сделал. Госп. Пальм согласился помочь. После переговоров по телефону несколько раз (они все говорили с Пальмом, а я иногда переводил), Ч. принес напечатанный в январе 1992 года контракт № 42/39 АА (задним числом) для подписи с Пальмом/Картэсой. Потом предыдущий (контракт) был аннулирован в письменном виде. Всю ответственность на себя взяли «Батьківщина» и «ПАЛЬМ/КАРТЭСА/АДВАНС КАПИТАЛ СЭРВИСЭЗ» по контракту № 42/39 АА без какой-либо ответственности для меня лично и моей фирме.
После этого прямая связь между Пальмом и «Батьківщиной» была налажена, как мне известно, потому что вдруг я получил гарантию от вице премьера Украины госп. Масика, через госп. Ч. насчет сохранности всех средств ДиП СовГруп в Агропромбанке «Україна» до создания Международного банка (UNRB).
Господа Ч. и М. открыли счет ДиП СовГруп/UNRB Банку который создавал Р. Пальм в банке «Україна». Все это было сделано по согласованию банка «Україна»/«Батьківщина» и «КАРТЭСА/ПАЛЬМ».
Наша фирма ДиП СовГруп и я лично выступали только как представители ПАЛЬМА/КАРТЭСЫ, без прав проводить какие-либо финансовые операции. Вся ответственность была взята на себя КАРТЭСОЙ/АДВАНС КАПИТАЛ/ПАЛЬМ», по всем Банковским и Финансовым операциям.
В апреле/мае месяце Ч. прибыл в США в нашу фирму D&P Group, Inc для встречи с Робертом Пальмом и его Сотрудниками.
Еще одно дополнение к контракту было подписано по соглашению между Пальмом и Ч., соглашение было написано задним числом. Р. Пальм приехал в Москву в конце Мая месяца, где они уже встречались чуть ли не каждый день с Ч., П. и М. и т. д.
Дополнения к контракту были подписаны «Батьківщиной» и Пальмом.
Когда Пальм и его команда приехали в Москву второй раз, в конце июня, Ч. П., Вероника П. встречались с Пальмом каждый день, без меня, а иногда приезжал Игорь М. тоже на эти встречи.
В это время по договору между Пальмом и «Батьківщиной»/«Банком» с Украины через банк «Україна» по согласованию с Пальмом по «SWIFT SYSTEM» (по телеграфу/кабелю) было переведено в США 15 миллиардов рублей для конвертации.
Как видите, госп. Прокурор Шишкин, ни я лично, ни наша фирма ничего общего с этим всем не имела, не имеет и иметь не будет.
Р. Пальм через своих представителей в NEW YORK и США получил за украинские деньги минимум $ 2 750 000.00! (Есть документы).
По письменному соглашению между «Батьківщиной» и «КАРТЭСОЙ/АДВАНС/ПАЛЬМ» могли быть использованы только подписи Р. Пальма или Гэри Джонсона (его уполномоченного представителя в Москве).
Объединенный Национальный Республиканский Банк/ UNRB - этот банк создавался Р. Пальмом и его фирмой на территории С.Н.Г. Пальм поддерживал его сертификатами КАРТЭСЫ, которые были переданы Пальмом за 2 240 000 000.00 рублей (то есть на сумму $ 35 миллионов дол. США).
Пальм, по согласию с Ч., М./«Банком «Україна» создал вексель на 35 миллионов руб. для Украины на основании сертификатов, которые были переданы Украине.
Как видим, я и моя фирма были как исполнители без каких-либо обязательств и мы действовали для всех сторон, по согласию всех сторон. Мы не несем никакой ответственности!!!».
[Цитується зі збереженням особливостей лекси ки, орфографії та пунктуації першоджерела. - Авт.].
Дивна і надто заплутана історія. Потрібно розібратися.
Існує банк - АК АПБ «Україна». Цей банк має незліченні кошти. У банкірів цього банку не виникає жодного бажання вкладати ці кошти у рідній державі: таке все довготривале, а головне - не обіцяє швидкого та легкого зиску.
Кошти з кожним днем знецінюються і слід їх якось рятувати. Крім того, банківські кошти повинні приносити своїм господарям бодай якийсь відсоток...
І ось вимальовується певний бізнесмен, американський, з його слів, громадянин, та ще й українського походження - Alex Dokychuk. Просто знахідка. Невдовзі бізнесмен знаходить спільну мову з банкірами. І тут, знов-таки, просто з повітря виникає конкретний документ. Вельми солідний документ, оскільки позначений реквізитами солідних учасників,ось вони:
- «D&P Group, Inc» (Long Beach, California, USA);
- «D&P SovGroup» (Moscow, Russia Fedеration);
- «Batkivshina» (Kiev-32, P. O. Box N 151);
- «Bank Ukraine» (Kiev, Ukraine).
Задля вагомості документ виготовлений на фірмовому бланку Advance Capital Services Corporation. Не менш солідний і зміст цього документа, викладений двома мовами - англійською та (?) російською:
«Уважаемые господа!
Настоящим подтверждается, что взамен гарантий, которые мы можем предоставить, а также взамен наших капиталовложений в эту программу, мы примем ваши перечисления в рублях на счет «D&P SovGroup», открытый в Москве, Российская Федерация.
Обеспечением этих средств будут гарантии вашего успешного участия в этой программе. Совместно с вашими партнерами в Москве и нашими партнерами в международном торговом сообществе мы примем участие в экономическом развитии Российской Федерации. Все программы будут зарегистрированы и осуществляться в тех областях, где гуманитарные проблемы нуждаются в первостепенном внимании, и где произведена оценка возможности роста и развития как людских ресурсов, так и экономической выгоды с учетом перспектив нашего длительного сотрудничества.
Наш представитель, г-н Алекс М. Докийчук из D&P SovGroup будет координировать осуществление этих программ, заручаться помощью и поддержкой официальных органов власти и банковских учреждений, которые будут играть существенную роль в обеспечении успеха нашей совместной деятельности. Все средства, находящиеся на счету D&P SovGroup в ходе выполнения этих программ, являются собственностью Advance Capital Services Corporation и могут быть использованы, переданы или перечислены только на основании письменного указания Cartesa Finance или ее полномочного представителя».
Але невдовзі платіжним дорученням № 197 платник - «Республиканский агропромбанк АК «Україна»
в особі В. Ющенка - переказує на рахунок № 467998 отримувача - D&P SovGroup - 2 000 000 000 (два мільярди) радянських рублів. Ось зміст цієї «платіжки»:
ПЛАТЕЖНОЕ ПОРУЧЕНИЕ № 197
18 декабря 1991 г.
дебет сумма
Плательщик: Республиканский сч. № агропромбанк «Україна» АК 029904706 2000000000=00
ОПЕРУ республиканского агропромбанк МФО 300034
Получатель: D and P Sovgroup, участник ВА
Банк получателя: ОПЕРУ МО СБЕРБАНКА РСФСР
г. Москва
сч. № 201906 467998
Сумма прописью: два миллиарда рублей 00 коп.
Дата получения товара, оказания услуг:
По контракту ДП/02А «Вложение в программу экономического развития РСФСР»
Договор 1200/ВТЛ 1 от 13.12.91
Проведено банком 18 ДЕК 1991
Подписи клиента Подписи банка
Схоже, що Докійчук у поясненні на ім'я Генпрокурора написав правду, але помилився лише в одному: він написав, що гроші були перераховані 17 грудня 1991 року, а насправді це сталося на день пізніше. Трошки забув. Буває.
Далі - цікавіше.
Переказані до Москви гроші відразу були заблоковані Московським відділенням Ощадбанку РСФСР, адже йшлося про величезну суму грошей!
20 грудня 1991року з Києва до Москви летить телеграма такого змісту:
«02 114639 Фунт
02 131362 АП БНК
МОСКВА МОСКОВСКОЕ ОТДЕЛЕНИЕ СБЕРБАНКА РСФСР МФО 201906=
АГРОПРОМБАНК «УКРАЇНА» СООБЩАЕТ, ЧТО ДЕНЕЖНЫЕ СРЕДСТВА
В РАЗМЕРЕ ДВУХ МИЛЛИАРДОВ РУБЛЕЙ РАЗБЛОКИРУЮТСЯ В ПОЛЬЗУ
«ДИР СОВГРУПП» БЕЗ ВСЯКИХ ДОПОЛНИТЕЛЬНЫХ УСЛОВИЙ=
13/21-5 ЮЩЕНКО -
02 114639 Фунт
02 131362 АП БНК»
Розпускаються чутки про те, що Віктор Ющенко нерішуча людина. Такій рішучості позаздрив би навіть Павло Лазаренко, так само як і тим сумам, якими в 1991 році розпоряджався Віктор Ющенко. В той час «головний корупціонер України» міг дозволити собі хіба що поцупити штабельок дров з колгоспного двору («кажуть»).
Але повернімося до пояснень Докійчука. В них згадується якийсь контракт. Як виявилося згодом, контрактів було декілька. Один написаний «задля конспірації», про людське око, інший - виказує справжні наміри учасників цієї афери.
З'ясувалося це таким чином: Alex Dokychuk звертався не тільки до Віктора Шишкіна, але й до Вячеслава Чорновола. Чорновіл доручив розібратися з цією справою панові Михайлу Бойчишину. Бойчишин контактував з одним американським адвокатом. Остання телефонна розмова між цим адвокатом та Бойчишиним відбулася напередодні таємничого викрадення Михайла Бойчишина. Немає сумніву, що його усунули, оскільки йшлося про великі гроші та про відомі імена: Гетьман, Масик, Мітюков, Ющенко.
Бойчишин щез, але течка з його документами залишилася у Вячеслава Чорновола, не зникли вони й після трагічної загибелі Чорновола, хоча багатьом цього б дуже хотілося. Є в цій течці дуже цікавий лист:
March 9, 1993
The Honorable V. Chornovil
Deputat, the Parlament of Ukraine
Re: Batkivchyna
Dear Sir...
Щоб не обтяжувати англійською, наведу текст листа рідною мовою:
«Після ретельного вивчення наших файлів ми уповноважені оприлюднити відомості про те:
1) що 13 грудня 1991 р. наукове дослідницьке екологічне підприємство «Батьківщина», резидент України, досягло угоди з Window Trading Ltd, Британським концерном, відносно обміну 2 млрд радянських рублів на 27,8 млн доларів США, які підлягали такому розподілу:
а) 2,8 млн доларів для зарахування в якості комісійних за обмін на користь Сole Taylor Bank of Chicago, на рахунок № 069-32386, що належить Verury Inc, корпорації, створеної 2 грудня 1991 р., керованої Veronika Pecheny;
б) 25 млн доларів для зарахування до Dresden Bank of Germany, на рахунок № 0875752200/400, що належить Агропромбанку «Україна».
2) що підприємство Window Trading Ltd є Британським підприємством, створеним та керованим А. Добриніним, брало участь в операціях з радянськими мільярдами та операціях з 60 тоннами золотих мільярдів навесні 1991 р.;
3) що 17 грудня 1991 р. Агропромбанк України перевідним сертифікатом № 0401005 перевів до Ощадбанку Москви на рахунок № 467998, який умовно належав D&P SovGroup, російській корпорації, 2 млрд радянських рублів з вказівкою про те, що перевідний сертифікат спеціально призначений для виконання контракту від 13 грудня 1991 р., зазначеного вище;
4) що приблизно 30 грудня 1991 р. зазначений вище контракт між «Батьківщиною» та Window Trading Ltd було замінено новою угодою про валютний обмін між «Батьківщиною» та Advance Capital - корпорацією, створеною в Британській Колумбії (Канада); згідно до умов цього, укладеного замість попереднього, контракту вся сума цілком у розмірі 31,1 млн доларів США депонувалася на рахунок в Cole Taylor Bank of Chicago № 0690-32386, що належить тій самій Verury Inc.
5) що приблизно 20 січня 1992 року «Батьківщина» запропонувала D&P SovGroup додатково 200 млн радянських рублів для валютного обміну під кодом Forest, але цей обмін не відбувся;
6) що відповідно до інструкцій Advance Capital 2 млрд радянських рублів, зазначених у перевідному сертифікаті № 0401005, були цілковито використані для платежів після 16 січня 1992 року із зазначеного вище рахунку на рахунки резидентів Російської Федерації та Узбекистану.
Ми, звичайно, володіємо набагато різноманітнішою доку ментацією, включно з деякими документами, що датовані 16-м січнем 1992 року, котрі ускладнили життя панові Гайдару та спричинили його звільнення, але ці документи не можуть по вністю бути оприлюдненими.
Будь ласка, зателефонуйте мені, якщо у Вас виникнуть запитання.
З повагою I. Michael Bak-Boychuk».
З двома мільярдами, здається, все зрозуміло, але Докійчук у своїх поясненнях говорить ще про 15 мільярдів, переказаних за межі України. Американський адвокат, схоже, про них нічого не знав.
З приводу цього в течці Бойчишина мається ще декілька документів, і серед них - ті самі «кабелеграммы», про котрі йдеться в поясненнях Докійчука.
Відповідно до цих документів, з кореспондентського рахунку банку «Україна» № 04-093-830, що було відкрито у Banker's Trust Company (New York), до банку Wells Fargo Bank переказувалися 15 мільярдів радянських рублів (SUR), з них: 13 636 363 636.37 руб. призначалися на рахунок № 0668-049497 (name VORTEX) і 1 363 636 363.63 рублів - на рахунок № 0202-303749 (name YOKOMURA).
«We send you this tlx under order our client «ENERGIYA» due to their contract 58/52&1 DD 19.06.92» - «Ми надсилаємо Вам цей телекс за розпорядженням нашого клієнта «ENERGIYA» відповідно його контракту 58/52&1 від 19.06.92» повідомляв «Bank officer» з банка України Igor Frantskevich (Ігор Францкевич), підлеглий першого заступника голови правління банку Віктора Ющенка, який на той час уже декілька місяців фактично керував АК АПБ «Україна», оскільки В. Гетьман очолив Нацбанк.
Для повноти викладення слід зазначити: 15 млрд радянських рублів на той час дорівнювали приблизно 233 мільйонам доларів США. Каліфорнійський в'язень Павло Лазаренко може лише скреготіти зубами.
Як і згадану у попередньому розділі, цю кримінальну справу тихо закрили, одразу після того, як Віктор Ющенко став головним банкіром України: таких поважних осіб чіпати не можна.
Цікаво, що слідчий, який вів цю справу, напередодні обрання Ющенка на цю посаду написав листа на адресу тогочасного Голови Верховної Ради Івана Плюща, де правдиво змалював усі «діяння» Ющенка і просив лише одного, щоб його листа був оголошено до голосування по кандидатурі Ющенка. Цей лист зник у надрах Верховної Ради без жодного сліду. Ще б пак! Слідству не відомо, що Іван Плющ був власником акцій АК АПБ «Україна» на загальну суму 7 млн радянських рублів.
За офіційною версією, у цій справі всі «шляхи» слідства зійшлися на Алексі Докійчукові. Він, як виявилося, був «міжнародним аферистом» і обдурив довірливих (але чесних) українських банкірів, серед них і Віктора Ющенка.
Можливо й так. У такому випадку кажуть: один злодій обдурив іншого, але невже від усвідомлення цього комусь стане краще жити в обкраденій Україні?
Знайдуться ті, хто заперечать: даруйте, про які злочини йде мова, адже закінчився термін притягнення до кримінальної відповідальності?! Неприпустимо застосовувати термін давності до злочинів перед власним народом. Так само, як і не можна обирати президентом злочинця, навіть не засудженого. Прибічники Ющенка обсмоктують до палочки юначе гультяйство іншого кандидата - Віктора Януковича - щодо судимості за рукоприкладство, вчинене в юнацькі роки (підлітком, позбавленим батьківського піклування...). А де ж почуття справедливості? Злочини, вчинені свідомо, в доспілому віці, мають набагато шкідливіші наслідки